DOBRZANSCY

English

This page is from Seweryn Uruski's book "Rodzina. Herbarz Szlachty," published in the 19th century, an account of Polish and Ukrainian nobility in Poland and Ukraine, focusing on the people of Dobra who used the Sas coat of arms. At the beginning of the 17th century, some Dobrzanskis began to use another coat of arms called Leliwa, resembling the Sas coat of arms. In 1621, the people of Dobra participated in the Battle of Cecora and commemorated their involvement by inscribing the Leliwa coat of arms on a bell. At the end of the 18th century, during Austria's rule of southeast Poland, the ruling class was asked to prove their nobility by presenting appropriate documents, which the people of Dobra did with papers signed by Kings Jagiello and Wladyslaw IV.

The Dobrzanskis, both those using the Leliwa coat of arms and those using the Sas coat of arms, primarily resided in the Ruthenian Voivodeship. During nobility legitimations, despite certain family nicknames being exclusively associated with one house, they often presented individuals from the other house as their ancestors, leading to shared nicknames now used by both houses.

In the years 1772–1783, 1830, 1832, 1844, and 1846, the following individuals proved their noble origins in Sanok, Halych, Lviv, and Pilzno: Szymon Bialas, Jerzy, Szczepan, Jan, Grzegorz, Michal, and Piotr, with the nickname Czestopian; Father Jan, Jerzy, Jan, and Andrzej, Szczepan, Franciszek, and Michal, grandsons of Jan; Mikolaj and Jerzy, Piotr and Szczepan, grandsons of Mikolaj; Mikolaj, Antoni, Jan Adam, Michal, and Jan, grandsons of Jan; Michal, Szczepan, and Aleksander, with the nickname Demkowicz; Jan, Andrzej, Michal, and Jan, with the nickname Gackiewicz; Antoni, Michal, son of Antoni, Mikolaj, Walenty, Pawel, Bazyli, and Michal, Bazyli, grandson of Bazyli, and Szymon, son of Michal, with the nickname Niesiewicz; Bazyli from Dobra, with the nickname Hubal; Antoni, Mikolaj, Antoni, and Jan, grandsons of Jan, without a nickname (Gol.). In 1402, King Jagiello granted the land called Dobra in the Sanok region to Jury, Zanko, and Dymitr—brothers from Ulicz—and their other brothers, as their perpetual property, with the obligation of military service on three horses. This privilege was recorded in the Halych court in 1621 by Andrzej Dobrzanski from Dobra (AGZ. VII.). Wasil and Stefan, brothers, were summoned in 1443 for a capital offense by Wasil, brother of Kowal, and Mal, son of Tyszowy. Wlodek, in 1463, bequeathed his estate to his daughter Julianna. Semen, son of Zun, bought a share in 1467 from Iwan Dziatkowicz. Iwan, heir to a third of Dobra, had a son Stefan in 1467. In 1469, fifteen heirs sold their share to Pieniazek, the Sanok starosta. Wlodek and Masz bought a share from Iwan in 1474 (AGZ. XI. XVI.).

Mikolaj Sokolowicz received a royal concession in 1613 to transfer the village of Swidnik to the sons of Iwan, Andrzej, Stefan, and Fedko (M. 155 f. 147). Stefan, Mikolaj, and Andrzej, sons of Andrzej, in 1660 (Sig. 3 f. 147). Stefan’s brother Eliasz left sons Aleksander and Porfiry, living in 1621 (M. 165 f. 135). Michal, Iwan, and Andrzej held the position of village head in Leszczyna, in the Przemyśl starosty, in 1625 (M. 172 f. 223). Bazyli and Teodor, sons of Iwan, filed a manifesto in the Lublin court in 1683 (Zap. Lub. 40 f. 1100). Andrzej and two Jan’s signed the election of King Michal with the Przemyśl region.

Hieronim Demkowicz and Adam Hnatuszko, cousins, heirs of Dymitr, a companion of Frackiewicz’s armored company, agreed to arbitration in 1681 (M. 128 f. 9). Jan, Andrzej, and Zuzanna, children of Stanislaw and Maryanna Gizycka, sold their share in Falejowka to Witski in 1731 (Gr. Sanoc. Prot. 66 f. 941).

Polish

Ta strona pochodzi z książki Seweryna Uruskiego "Rodzina. Herbarz Szlachty", wydanej w XIX wieku, i opisuje polską oraz ukraińską szlachtę w Polsce i na Ukrainie. Ta konkretna strona dotyczy mieszkańców Dobrej, którzy używali herbu Sas. Na początku XVII wieku niektórzy Dobrzańscy zaczęli używać innego herbu, zwanego Leliwa, który przypomina herb Sas. W 1402 roku król Jagiełło potwierdził prawa do dużego obszaru ziemi, później nazwanego Dobrą, trzem ukraińskim braciom z Ulicza. Ich imiona to Jury, Zanko i Dymitr. Król przyznał im tę ziemię na zawsze. W 1621 roku mieszkańcy Dobrej wzięli udział w bitwie pod Cecorą i upamiętnili swój udział, umieszczając na dzwonie herb Leliwa. Pod koniec XVIII wieku, podczas rządów Austrii w południowo-wschodniej Polsce, klasa rządząca została poproszona o udowodnienie swojej szlacheckości poprzez przedstawienie odpowiednich dokumentów. Mieszkańcy Dobrej uczynili to, przedstawiając dokumenty podpisane przez króla Jagiełłę, a później przez króla Władysława IV.

Dobrzanscy tak Leiwici, jako tez Sasowie, zamieszkiwali prezewaznie wojewodztwo ruskie, stad przy legitymacyach ze szlachectwa bez wzgledu na teokolicznosc, ze przydomki pewne wylacznie jednemu domowi sluzyly, przedstawiali czestokro c osobistosci z drugiego domu za swoich przodkow i obecnie jedne i te same przydomki obu domom sluza.

W latach 1772 - 1783, 1830, 1832, 1844 i 1846, udowodnili pochodzenie swoje szlacheckie w Sanoku, Haliczu, Lwowie i Pilznie: Szymon Bialas, Jerzy, Szczepan, Jan, Grzegorz, Michal i Piotr, z przydomkiem Czestopian, ksiadz Jan, Jerzy, Jan i Andrzej, Szczepan, Franciszek i Michal, wnukowie Jana, Mikolaj i Jerzy, Piotr i Szczepan, wnukowie Mikolaja, Mikolaj, Antoni, Jan Adam i Michal i Jan, wnukowie Jana, Michal, Szczepan i Aleksander, z przydomkiem Demkowicz, Jan, Andrzej, Michal i Jan, z przydomkiem Gackiewicz, Antoni, Michal, syn Antoniego, Mikolaj, Walenty, Pawel, Bazyli i Michal, Bazyli, wnuk Bazylego, i Szymon, syn Michala, z przydomkiem Niesiewicz. Bazyli z Dobry, z przydomkiem Hubal, Antoni, Mikolaj, Antoni i Jan. wnukowie Jana, bez przydomku (Gol.). DOBRZANSCY v. DOBRZYANSCY h. SAS z Dobrej, w zieme sanockiej. Jagillo nadal 1402 r. Juremu, Zankowi i Dymitrowi, braciom stryjecznym miedzy soba, slugom swym z Ulicza i innym ich braciom, pole zwane Dobre, w sanockiem na wieczysta wlasnosc, z obowiazkiem sluzby wojskowej na trzech koaiach. Przywilej ten wniosl do grodu halickiego 1621 r. Adrzej Dobrzanski z Dobrej (AGZ. VII.). Wasil i Stefan, bracia, pozwani 1443 r. o glowe przez Wasila, brata Kowala i Mala, syna Tyszowego. Wlodek 1463 r. dobra swe zapisal corce Juliannie. Semen, syn Zuna, Kupil 1467 r. czesc od Iwana Dziatkowicza. Iwan, dziedzic trzeciej czesc Dobrej, ma syna Stefana, 1467 r. W 1469 r. pietnastu dziedzicow sprzedaje swe czesc Pieniazkowi, staroscie sanockiemu. Wlodek i Masz, skupuja 1474 r. czesc od Iwana. Piech Andrzej i Niesz, bracia rodzeni, 1478 r. (AGZ. XI. XVI.).

Mikolaj Sokolowicz, otrzymal 1613 r. konses krolewski, na odstapienie wsi Swidniku, synom Iwana, Andrzeja, Stefana i Fedka (M. 155 f. 147). Stefan, Mikolaj i Andrzej, synowie Andrzeja, 1660 r. (Sig. 3 f. 147). Stefana brat Eliasz, pozostawil synow: Aleksandra i Porfirego, zyjacych 1621 r. (M. 165 f. 135). Michal, Iwan i Andrzej, posiadaja wojtostwo w Leszczynie, w starostwie przemyskiem, 1625 r. (M. 172 f. 223). Bazyli I Teodor, synowie Iwana, wniesli manifest w grodzie lubelskiem 1683 r. (Zap. Lub. 40 f. 1100). Andrzej i dwoch janow podpisali obior krola Michala, z ziemia przemyska.

Hieronim Demkowicz i Adam Hnatuszko, bracia stryjeczni, spadkobiercy Dymitra, towarzysza roty pancernej Frackiewicza, zapisli sie na sad polubowny 1681 r. (M. 128 f. 9). Jan, Andrzej i Zuzanna, dzieci Stanislawa i Maryanny Gizyckiej, sprzedali 1731 roku czesc swa w Falejowce Witskiemu (Gr. Sanoc. Prot. 66 f. 941).

Ukrainian

Ця сторінка взята з книги Северина Уруського "Rodzina. Herbarz Szlachty", опублікованої в XIX столітті, і описує польську та українську шляхту в Польщі та Україні. Ця конкретна сторінка стосується жителів Доброї, які використовували герб Сас. На початку XVII століття деякі Добрянські почали використовувати інший герб, що називається Леліва, який нагадує герб Сас. У 1621 році жителі Доброї брали участь у битві під Цецорою і увічнили свою участь, вигравірувавши на дзвоні герб Леліва. Наприкінці XVIII століття, під час правління Австрії в південно-східній Польщі, правлячий клас попросили довести свою шляхетність шляхом надання відповідних документів. Жителі Доброї зробили це, пред'явивши документи, підписані королем Ягайлом, а пізніше королем Владиславом IV.

Добрянські, як ті, що використовували герб Леліва, так і ті, що використовували герб Сас, переважно проживали у Руському воєводстві. Тому під час легітимації шляхетства, незважаючи на те, що певні прізвиська виключно належали одному дому, вони часто представляли осіб з іншого дому як своїх предків. У результаті ті самі прізвиська тепер використовуються обома домами.

У 1772–1783, 1830, 1832, 1844 та 1846 роках наступні особи довели своє шляхетське походження у Сяноці, Галичі, Львові та Пільзно: Шимон Білас, Юрій, Степан, Ян, Григорій, Михайло і Петро, з прізвиськом Честоп’ян; отець Ян, Юрій, Ян і Анджей, Степан, Францішек і Михайло, онуки Яна; Микола і Юрій, Петро і Степан, онуки Миколи; Микола, Антоній, Ян Адам, Михайло і Ян, онуки Яна; Михайло, Степан і Олександр, з прізвиськом Демкович; Ян, Анджей, Михайло і Ян, з прізвиськом Гацкевич; Антоній, Михайло, син Антонія, Микола, Валентин, Павло, Василь і Михайло, Василь, онук Василя, і Шимон, син Михайла, з прізвиськом Несевич. Василь з Доброї, з прізвиськом Губал; Антоній, Микола, Антоній і Ян, онуки Яна, без прізвиська (Гол.). У 1402 році Ягайло надав землю, що називається Доброю, в Сяноцькій землі, Юрію, Занку і Дмитру — братам з Улича — та їхнім іншим братам як вічну власність, з обов’язком військової служби на трьох конях. Цей привілей був внесений до галицького суду в 1621 році Андрієм Добрянським з Доброї (AGZ. VII.). Василь і Стефан, брати, були викликані в 1443 році за звинуваченням у смертному злочині Василем, братом Коваля, і Малом, сином Тишевого. Влодек у 1463 році заповів свій маєток дочці Юліанні. Семен, син Зуна, купив частку в 1467 році в Івана Дзятковича. Іван, спадкоємець третини Доброї, мав сина Стефана в 1467 році. У 1469 році п’ятнадцять спадкоємців продали свою частку П’яняжку, сяноцькому старості. Влодек і Маш купили частку в Івана в 1474 році (AGZ. XI. XVI.).

Микола Соколович отримав у 1613 році королівський дозвіл на передачу села Свидник синам Івана, Андрія, Стефана і Федка (M. 155 f. 147). Стефан, Микола і Анджей, сини Андрія, у 1660 році (Sig. 3 f. 147). Брат Стефана Еліаш залишив синів Олександра і Порфирія, які жили в 1621 році (M. 165 f. 135). Михайло, Іван і Анджей займали посаду війта в Лещині, у Перемишльському старостві, у 1625 році (M. 172 f. 223). Василь і Теодор, сини Івана, подали маніфест у люблінському суді в 1683 році (Zap. Lub. 40 f. 1100). Анджей і двоє Янів підписали вибір короля Міхала з Перемишльською землею.

Єронім Демкович і Адам Гнатушко, двоюрідні брати, спадкоємці Дмитра, товариша панцирної роти Фрацкевича, домовилися про арбітраж у 1681 році (M. 128 f. 9). Ян, Анджей і Зузанна, діти Станіслава і Мар’янни Гіжицької, продали свою частку в Фалейівці Віцькому в 1731 році (Gr. Sanoc. Prot. 66 f. 941).