English
In the Sanok region, there exists and somewhat develops a type of small landowners, wavering between the noble and peasant classes, associating with wealthier neighbors, sometimes fleeing from their estates, with a nationality difficult to determine. Here I will mention the names Chan or Conon, appearing in records as nobiles (entry No. 675), and at other times as kmethones (entry No. 741). A similar group settled in the village of Dobra in such a way that thirteen local "noble heirs" jointly sold part of their inheritance for the sum of 60 hryvnias (entry No. 614).
These Dobrzanskis, as one of the more recent researchers of the internal relations of Red Ruthenia rightly noted, provide an interesting example of such servants emancipating themselves from the authority of the starosta. P. Linniczenko, in his work "Features of the History of Estates in Southwestern (Galician) Ruthenia of the 14th–15th Centuries, p. 68," says the following about these servants:
These Dobrzanski servants are a curious people. In 1402, Jagiełło granted his servants from Ulicz—three brothers, Jurko, Zanio, and Dymitr—a field called Dobra in the Sanok region and land, for their faithful service. In return for this gift, the three brothers were obliged to provide mounted service at the Sanok castle "for any need." This document proved to be of immense service to the Dobrzanskis. From it, they derived all possible privileges, relied on it during their constant disputes with the starostas, and even drew evidence from it to prove that they were nobility and, as such, not subject to the starosta’s jurisdiction. They claimed to be under the exclusive protection of the king and accountable only to him for their actions. For many decades, the name Dobrzanski constantly appears in the Sanok court records. They are a mischievous, quarrelsome, and stubborn element. The starostas complain that the Dobrzanskis do not fulfill their obligations, refusing to provide service at the castle, deliver the starosta’s orders, or join military campaigns. On the other hand, neighbors constantly complain about the Dobrzanskis for the violence inflicted upon them, as well as for theft, arson, and banditry. They are the true "enfants terribles" of the entire region, concludes Mr. Linniczenko about these servants from Dobra.
Source: AGZ, XVI. P XIII
Polish
Istnieje w Sanockiem i rozwija sie poniekad rodzaj ziemian drobnych, chwiejacych sie miedzy stanem szlacheckim a kmiecym, wiezajacych sie przy sasiadach zasobniejszych, zbiegajacych czasem z ich dobr, o narodowsci trudnej do odgadnienia, ze tu przytocze nazwy Chan lub Conon, zachodzacy w aktach jako nobiles (zap. Nr. 675), to znowu jako kmethones (zap. Nr. 741). Podobny drobiazg rozsiadl sie we wsi Dobrej i to w taki sposob, ze trzynastu tamecznych "szlachetnych dziedzicow" sprzedaje wspolnie czesc dziedzictwa swego za sume 60 grzywien (zap. Nr. 614).
Ci to Dobrzanscy, jak to slusznie zauwazyl jeden z nowszych badaczy stosunkow wewnetrznych Rusi Czerwonej, daja ciekawy przyklad emancypowania sie takowych sluzek z pod wladzy staroscinskiej. P. Linniczenko w dziele "Czerty is istorii soslowij w jugo - zapadnoj (halickoj) Rusi XIV - XV w. str. 68" tak mowi o tych sluzkach:
Ciekawy to narod tych slug Dobrzanskich. W 1402 r. darowal Jagiello slugom swym z Ulicza, trzem braciom Jurkowi, Zaniowi i Dymitrowi, pole zwane Dobra w Sanockie j ziemi, za wierne ich sluzby. Za te darowizne obowiazani byli trzej bracia do konnoj sluzby przy zamku Sanockim, "ku wszelakiej potrzebie". Dokument tej tresci oddal olbrzymia usluge Dobrzanskim. Z niego to oni wywodzili wszelkie mozliwe przywileje, na nim opierali sie przy swych ustawicznych zwadach ze starostami, czerpiac zen nawet dowody na te okolicznosc, ze sa szlachta i ze jako tacy nie podlegaja staroscinskiej jurysdykcyi. Twierdza oni, ze sa pod wylaczna opieka krola i ze jemu tylko maja zdawac sprawe ze swoich dzialan. Przez przeciag wielu dziesiatkow lat spotyka sie w ksiegach sadowych Sanockich ustawicznie to nazwisko Dobrzanskich. Jest to element swawolny, swarliwy i zawziety. Starostowie uskarzaja sie, ze Dobrzanscy nie pilnuja ciazacych na nich obowiazkow, ze nie chca dawac sluzby do zamku ani tez rozwozic rozkazow staroscinskich ni tez stawiac sie do wojennego pochodu. Z drugiej znowu strony sasiedzi ustawicznie skarza sie na Dobrzanskich o zadane sobie gwalty, dalej o kradziez, pozogi i rozboje. Sa to prawdziwe "enfants terribles" calej okolicy, knoczy swa rzecz p. Linniczenko o owych sluzkach z Dobrej.
Source: AGZ, XVI. P XIII
Ukrainian
У Сяноцькому регіоні існує і певною мірою розвивається тип дрібних землевласників, які коливаються між шляхетським і селянським станами, пов’язуючи себе з багатшими сусідами, іноді втікаючи з їхніх маєтків, з національністю, яку важко визначити. Тут я згадаю імена Хан або Конон, які в документах згадуються як nobiles (запис № 675), а іноді як kmethones (запис № 741). Подібна дрібнота оселилася в селі Добра таким чином, що тринадцять місцевих "шляхетних спадкоємців" спільно продали частину своєї спадщини за суму 60 гривень (запис № 614).
Ці Добрянські, як справедливо зауважив один із новітніх дослідників внутрішніх відносин Червоної Русі, є цікавим прикладом емансипації таких слуг з-під влади старости. П. Лінниченко у своїй праці "Риси історії станів у південно-західній (галицькій) Русі XIV–XV ст., стор. 68" так говорить про цих слуг:
Ці слуги Добрянські – цікавий народ. У 1402 році Ягайло подарував своїм слугам з Улича – трьом братам Юрку, Занію та Дмитру – поле під назвою Добра в Сяноцькому регіоні та землю за їхню вірну службу. За цей дар три брати були зобов’язані нести кінну службу при Сяноцькому замку "для будь-якої потреби". Цей документ приніс величезну користь Добрянським. З нього вони виводили всі можливі привілеї, спиралися на нього під час своїх постійних суперечок зі старостами, і навіть брали з нього докази того, що вони є шляхтою і, як такі, не підлягають юрисдикції старости. Вони стверджували, що перебувають під виключною опікою короля і лише йому мають звітувати за свої дії. Протягом багатьох десятиліть ім’я Добрянських постійно зустрічається в судових книгах Сяноцьких. Це свавільний, сварливий і впертий елемент. Старости скаржаться, що Добрянські не виконують покладених на них обов’язків, не хочуть служити в замку, розвозити накази старости чи брати участь у військових походах. З іншого боку, сусіди постійно скаржаться на Добрянських за завдані їм насильства, а також за крадіжки, підпали та розбої. Вони справжні "enfants terribles" усієї околиці, завершує свою розповідь пан Лінниченко про цих слуг із Доброї.
Джерело: AGZ, XVI. P XIII