XX Я прокидаюсь. – Наді мною страшна жінка Співала свої чарівні заклинання. "Твоя Вітчизна, – кричала вона, – вбита, Я одна жива… а замість труни Ти мав моє життя. – Покрита попелом І запліднена порохом і полином – Я народила тебе, щоб був ти месником! Сину попелу, названий Попелем… XXI "Ти один… але якості Батьків наповнять тебе… і я дам тобі два духи: Праворуч стане ангел золотий, Ліворуч — з крові й бурі; Ті двоє… ти – третій… а мій голос як громи, Що мчать до помсти." – (…) I Мої страждання і щирі муки, І вічна боротьба з ордою сатан, Їх зброя яскрава і щити сонячні, Провалля, повні зрадливих зміїв… Я скажу… вироки, що сповнюють вічність, Що нині на мене кладуть тягар, Щоб я оспівав речі минулі І великі святі війни духів. (…)
— Юліуш Словацький, Король-Дух, 1847